Ситуация такая, братишки, расскажу вам как я накупил закладок и как проспорил, что рассмешу попа в церкви. Это было нечто, поверьте мне на слово! Все началось с того, что я стал задумываться, как бы себя забавить и взорвать мозги, да так, чтобы колеса в глазах взрывались.
Однажды я забрел на улицу крайнего района, где тащилась такая тян, что дух захватывало. Увидел ее и понял, что мой путь к закладкам только начинается. Я решил подойти и познакомиться.
"Эй, скажи, детка, ты не знаешь, где можно закинуться колесами?" - спросил я с горящими глазами.
Тян меня взглядом от головы до ног и шепчет "А тебе какие нужны? У меня всякое есть, спайс, кодеин, все что угодно!" - и ее голос сделался таким седативным, что я уже начал теряться в речах.
Услышав про кодеин, я не сдержался и взрывал свои карманы, доставая оттуда все имеющиеся деньги. Я знал, что этот чалый не обманет и принесет мне искомое.
Так я и купил свои закладки, похожие на маленькие голубые таблетки. Хоть у нас и был холодный бетонный двор, но я чувствовал себя как ни в чем не бывалый таблетолог, готовый испытать все силы этого мира.
Дома, я сел за стол, на котором разложил всю свою нажитую добычу. Мысли заполнились предвкушением, а руки неслышно вытягивали одну закладку за другой. Я был взбудоражен, ощущая, как сила нарастает внутри меня.
Сидя за столом, я прятался от постоянного взгляда своего отражения в зеркале. Мои помутневшие глаза говорили, что я уже где-то далеко, где-то за гранью реальности.
Музыка звучала громко, словно оркестр выгнал из меня все сомнения и страхи. Я стал забывать о церкви и попе, ведь у меня же была главная роль в этом представлении. Я хотел взорвать всю планету своими мыслями и сентиментами.
Но когда я вспомнил о своей обещанной шутке про попа, я понял, что время пришло. Я иду в церковь. Войдя в святое место, я ощущал, как незнакомая сила заставляла меня усмехаться.
Какое-то время я просто сидел и наблюдал за происходящим. Люди молятся, восхваляют своего господа, а я сижу с ухмылкой на лице, зная, что сейчас все изменится.
"Мы рассмеем попа вместе, братишки!" - шептал я себе под нос, готовясь к своему великому выступлению.
Наконец, настал момент. Я поднялся и встал перед всеми. Взгляды были обращены на меня, и я почувствовал себя настоящей звездой, затаившей себя в глубинах наркотического восторга.
Резкая ухмылка и шумные смешки заполнили церковь. Я смеялся как безумный, забывая о своей роли и церемонии. Взгляды попа и прихожан были наполнены удивлением и возмущением.
"Что это за безумие?!" - гремел голос попа.
А я продолжал ржать, не слушая никого. Ощущал только себя и наркотический эффект, который сделал меня царем этой церкви.
Но как всегда, все хорошее быстро кончается. Пришли охранники и рванули меня к выходу. Я продолжал хохотать, пока они не утащили меня на улицу, закидывая закрытыми глазами специальные препараты, чтобы смягчить эти эмоции.
"Оставьте меня, детка, проводите свою безумную церемонию без меня!" - кричал я, но охранники уже не слышали меня.
Вот так, братаны, я проспорил свою шутку и получил вместо смеха эмоциональный шторм. Но даже сейчас, вспоминая об этом, я все равно улыбаюсь, потому что знаю, что моя история останется в сердцах и в памяти многих.
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.